До уваги читачів та гостей
бібліотеки !
28.05.14
ПРО
ЗНАМЕНИТОСТІ
28.05.14 виповнюється
140 років від дня народження Ольги Дмитрівни Форш
(1873 – 1961) російської радянської письменниці
Дочка генерала Дмитра Віссаріоновича Комарова
Ольга народилася 28 травня 1873 у Гуніба, де генерал був начальником
військового округу. Мати померла рано, батько вдруге одружився. Після його
смерті в 1881 мачуха віддала Ольгу в сирітський інститут у Москві. Спочатку
Ольгу приваблювала кар'єра художниці. Вона вчилася в художніх майстерень Києва,
Одеси, Санкт-Петербурга. Друкувалася з 1907. Перший вдалий оповідання «Був
генерал» (1908) надруковано в журналі «Російська думка». У ранніх творах:
«Лицар із Нюрнберга» (1908), незавершений роман «Богдан Сухівське» («Діти
землі», 1910) - визначився інтелектуалізм прози Форш, характерні риси її героя:
незадоволеність дійсністю, духовні пошуки, бунтівне початок.
Історії революційної думки і рухи в Росії
присвячені романи Форш: «Одягнені каменем» (1924 - 25) про долю революціонера
М. С. Бейдеман; «Гарячий цех» (1926) про Революції 1905-07; «Радищев» (ч. 1 -
«Якобінський заквасить», 1932; ч. 2 -«Казанська поміщиця», 1935; ч. 3 -«Пагубна
книга», 1939),«Первістки свободи»(1950-53) про декабристів. Доля творчої
особистості в умовах деспотичного режиму зображена в романах «Сучасники» (1926)
про М. В. Гоголя та А. А. Іванові та «Михайлівський замок» (1946) про три
покоління російських зодчих (В. І. Баженов,
А. Н. Воронихин, К. І. Россі).
У романах «Божевільний корабель» (1930) і
«Ворон»(«Символісти», 1933) письменниця змальовує життя петроградської
художньої інтелігенції на початку. 20 в. і в перші пореволюційну роки, створює
портрети сучасників (М. Горький, А. А. Блок, Ф.Сологуб та ін.) Експресивність
стилю, майстерність психологічних характеристик, гостре відчуття епохи -
основні риси прози Форш, яка зіграла значну роль у розвитку радянського
історичного роману.
Форш належать також оповідання, що зображують
передреволюційний побут міста і села, книги сатиричних оповідань на закордонні
теми, кіносценарії, п'єси.
Померла 17 липня 1961 в Тярльово під Павловському
передмісті Ленінграда, похована на Казанському кладовищі.
НАГОРОДИ
• 2
ордени Трудового Червоного Прапора
• орден
"Знак Пошани "
• медалі
ТВОРИ
Романи
• Сучасники.
(1926)
• Богдан
Сухівське (Діти землі, 1910; не завершений).
• Первістки
волі. (1950-53)
• Радищев.
(Якобінський заквасить, 1932; Казанська поміщиця, 1935; Пагубна книга, 1939)
• Божевільний
Корабель. (1930)
• Гарячий
цех. (1926)
• Михайлівський
замок. (1946)
• Ворон.
(Символісти, 1933)
• Одягнені
каменем. (1924-1925)
Збірки оповідань
• Під
куполом. (1929)
• Летошний
сніг. (1925)
• Московські
розповіді. (1926)
• Ляльки
Парижа (1930).
• Що
кому подобається. (1914)
• Обивателі.
(1923)
• Вчорашній
день (1933).
ФАКТИ
• У
Волгограді є вулиця Ольги Форш.
• У
Санкт-Петербурзі є вулиця Ольги Форш.


Прихильники
письменниці можуть прочитати ці книги, завітавши до
бібліотеки.
15.05.14
Чтение писателей Европы: Шарль Перро (запрос - 2 класс)

Жил-был старый мельник, и было у него три сына. Когда мельник умер, он оставил сыновьям в наследство все свое небогатое имущество: мельницу, осла и кота. Старшему досталась мельница, среднему – осел, ну а младшему пришлось взять себе кота..
– Это добро в самый раз для тебя, – смеялись старшие братья, которые никогда не упускали случая подразнить младшего.
– Не слушай их, хозяин, – мяукнул кот. – Я, конечно, не мельница и не осел, но и не какой-то там обыкновенный кот. Я не могу молоть зерно, таскать тяжести, как осел, но зато ловкости и проворства мне не занимать. Купи мне только пару сапог да дай мешок и, вот увидишь, вскоре ты заживешь так, как раньше и не мечтал. – Его хозяин удивился, но просьбу кота выполнил.

Кот тут же натянул на задние лапы сапоги, насыпал в мешок овса, закинул его за плечи и отправился на охоту. В лесу он раскрыл мешок, бросил его на землю, а сам скрылся в зарослях.
Долго ждать ему не пришлось. К мешку прискакал любопытный заяц, принюхался и, в конце концов, влез в него, чтобы полакомиться овсом. А кот только того и ждал. Он выскочил из зарослей, затянул мешок и, взвалив его на плечи, отправился в королевский замок.

Надо сказать, что король той страны был большой любитель вкусно поесть. А еще он очень любил деньги. Ради чего-нибудь вкусного и ради блестящей монеты он мог забыть обо всем на свете. Кот отвесил ему глубокий поклон:
– Ваше величество, мой благородный хозяин в знак почтения прислал вам этого зайца. Соблаговолите принять...
– Принимаю, принимаю. А как же зовут твоего господина?
– Маркиз де Карабас, ваше величество.
– Скажи маркизу, что он доставил мне большую радость.
Кот раскланялся, как настоящий дворянин, и отправился в обратный путь.
– Вернулся, бездельник, – с упреком сказал ему сын мельника, вздохнул и снова лег на травку греться на солнышке.
Кот ни словом не обмолвился хозяину о своих подвигах.

На следующий день он снова отправился с мешком на охоту. На этот раз ему удалось поймать двух жирных куропаток.
Король просиял, увидев очередной и такой приятный подарок. Глотая слюнки, он сказал:
– Ах, какой же достойный человек твой хозяин!
– Истинно так, ваше величество, – подтвердил кот. – Достойный и очень богатый.
Несколько недель подряд кот продолжал носить королю то куропаток, то зайцев. Но своему голодному и исхудавшему хозяину, который все так же лежал и грелся на солнышке, он ничего об этом не говорил.

Однажды кот встретил во дворце принцессу, писаную красавицу.
– Ax! – воскликнула прекрасная принцесса и захлопала в ладоши от восторга. – Кот в сапогах! Какие удивительные существа есть на белом свете. Как бы я хотела познакомиться с хозяином такого чуда!
Кот взглянул на принцессу и смекнул: “Прекрасная жена для моего хозяина!”
– Что может быть проще, ваше высочество, – сказал он громко. – Вы найдете его завтра на прогулке там, где мельницы. Он ходит туда каждый день и считает, что нет лучшего места для раздумий.
– Отец, давайте навестим маркиза де Карабаса! – стала умолять принцесса.
Король кивнул в знак согласия, радуясь, что наконец-то сможет познакомиться с маркизом. А кот побежал во весь дух к мельнице.
– Ну, что там опять? – спросил, просыпаясь, сын мельника.
– Завтра, хозяин, твоя жизнь изменится. Всё, что от тебя требуется, – это только искупаться в реке.
– Не видел я еще, чтобы купание в реке как-то меняло жизнь. Ну, вообще-то, я не прочь искупаться.
На следующее утро сын мельника в сопровождении кота отправился на речку купаться. Только он влез в воду, как кот схватил его одежду и спрятал в кустах.


В этот момент на дороге появилась королевская карета. Кот выскочил на дорогу и закричал во все горло:
– Спасите! Помогите! Маркиз де Карабас тонет!

Услыхав его вопли, король приказал остановиться.
– Скорее, отец, мы должны помочь! – выглянув из кареты, воскликнула принцесса.
– Эй, гвардейцы! – позвал король. – Вытащите маркиза из воды!
Гвардейцы поспешили за котом к берегу реки.

Сын мельника не на шутку испугался, когда двое верзил стали силой тащить его из реки, где он нежился в теплой воде.
Слуги короля обшарили все кусты на берегу, но так и не нашли одежду юноши. Король приказал принести ему свой шелковый камзол. Сын мельника сначала было отказывался, но расшитая золотом одежда так ему понравилась, что он с удовольствием облачился в королевский наряд.
– Прошу вас, маркиз, – сказал король, приглашая его в карету, где сидела прекрасная принцесса.
Сын мельника остолбенел, но без лишних слов сел в карету. Через минуту карета, громыхая, покатила дальше по полям и лугам, принадлежавшим великану-людоеду, который жил в замке, окруженном крепостной стеной.

Кот не терял времени и что было духу помчался впереди кареты в сторону луга, где в поте лица трудились жнецы.

– Уважаемые жнецы, – вежливо обратился к ним кот, – сейчас здесь будет проезжать король, и если вы не скажете, что эти луга принадлежат маркизу де Карабасу, то ваш хозяин, злой людоед, велит отрубить вам головы.

Прежде чем удивленные жнецы успели ответить, подъехала королевская карета.
– Скажите, – спросил король, – чьи это луга вы косите?
– Маркиза де Карабаса! – дружным хором ответили жнецы. Король одобрительно воскликнул:
– Какие прекрасные угодья у вас, маркиз!
А остолбеневший сын мельника, которому все больше нравилась роль богатого маркиза, только и смог сказать:
– Ну, да!

Тем временем кот отправился прямо в замок людоеда. С кошачьей ловкостью он перепрыгнул через каменную стену и пробрался в замок.

Людоед сидел за большим столом, уставленным разными яствами. Увидев кота в сапогах, он чуть не выронил бокал вина.

– Ты кто такой? – удивленно спросил он.
– Вы никогда не видели кота в сапогах? – дерзко спросил кот.
– Как ты смеешь, негодник! Я еще не такие чудеса видывал!
– А сами-то вы можете превратиться в кого-нибудь?
– Ха-ха-ха! Я могу превратиться в кого угодно и во что угодно.
– Говорят, что вы не можете превратиться в зверя, который больше вас, например в льва.

Не успел кот произнести эти слова, как людоед превратился в огромного льва с лохматой гривой. У кота от страха душа ушла в сапоги, но он преодолел его и сказал:

– А вот другие уверяют, что вы не можете превратиться во что-нибудь маленькое, например в мышь.

Страшный лев исчез, а на его месте появилась маленькая мышка. А коту только это и было нужно – в мгновение ока он догнал мышь, поймал ее и съел.

В это самое время во двор замка въехала королевская карета. Кот поспешил навстречу высоким гостям. Распахнув дверцы кареты, он учтиво поклонился.
– Приветствую вас, ваше величество, в замке маркиза де Карабаса!
Трудно сказать, кто больше онемел от изумления при этих словах: король или сын мельника, который уже вообще ничего не понимал.
– Какой великолепный замок! – воскликнул восхищенный король. – Я очень рад, что нашел в вашем лице верного друга, маркиз.
– Ну, да, – только и смог ответить сын мельника.
– Позвольте пригласить вас на ужин, – заявил тут кот в сапогах. И он отвел гостей к столу, заставленному яствами.
В конце ужина король, наевшись до отвала и осушив изрядное число бокалов с вином, сказал:
– Ну, дорогой маркиз, я вижу, что вы и в самом деле достойный человек. Я с радостью отдам вам свою дочь в жены.
Принцесса захлопала в ладоши от счастья – молодой, красивый, да к тому же богатый маркиз ей очень нравился. А кот зажмурил глаза и замурлыкал от удовольствия.

Вскоре они и свадьбу сыграли. Так сын мельника женился на принцессе и сделался принцем. Все они жили долго и счастливо, особенно кот, который стал придворным министром и гордо расхаживал по дворцу в высоких сапогах.
А когда сына мельника иногда спрашивали, как он достиг таких богатств и почестей, он отвечал только:
– Ну-у... – и прибавлял: – Спросите у моего кота.
14.05.14
Подорож країнами Європи
День
Європи — свято, що відзначається в країнах Європейського Союзу 9 травня, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 р.
День Європи, разом з єдиною валютою (євро), прапором і гімном, є символом ЄС як політичної сили.
День Європи в Україні відзначається у третю суботу травня. День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.
Україна — єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи.
День матері в
Україні
У багатьох країнах світу відзначають
День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня
відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода
американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування
матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до
державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день
у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910
році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті
це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша
людина для своїх дітей.
Безумовно, День матері - це одне з самих
зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе
в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє,
простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.
Щастя й краса материнства в усі століття
оспівувалися кращими художниками і поетами. І не випадково - від того, наскільки
шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й
благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою
щасливої матері.
В цей день ми від усієї душі вітаємо
дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші
нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.
В 2014 році День матері в Україні
припадає на 11 травня.
Виставка – огляд «Любим
жінкам»
15 травня уся
країна відзначає Міжнародний День сім'ї - день наших з Вами родин. Адже саме сім'я є тією
цеглинкою з якої складається добробут та спокій у нашій державі. Дозвольте
побажати Вам та всім Вашим рідним міцного здоров'я, щастя та непохитної
твердості родинних стосунків.
08.05.14
Безсмертне у віках
Зі святом Перемоги!
9
травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій
війні XX століття на нашій планеті. Для українців, як і для всіх інших
народів, об'єднаних в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на
вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. У 1965 році День Перемоги
одержав Статус державного свята. Відтоді щорічно у цей день до пам'ятників,
меморіалів, братських могил покладаються вінки і квіти. У
кожному селі і місті жителі України віддають данину пам'яті полеглим воїнам,
вшановують живих учасників Великої Вітчизняної війни.
Дмитрівська бібліотека традиційно обновила постійно
діючу книжкову виставку до Дня Перемоги - це данина безсмертному подвигу та
ратній звитязі воїнів, всім хто кував перемогу. 9
травня – це перемога всього українського народу у битві за своє життя, пам’ять
про світлі подвиги і трагічні жертви.
Ми знову
прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи
пам'яті не стерти
Про тих, хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб
вшанувати їхню сивину.
Нехай
Господь дарує їм літа,
Тепло і
затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку
зелень молода
Встеляє
килимом стежки у завтра.
Підписатися на:
Дописи (Atom)