05.12.14

Дoрoгі захисники Вітчизни !
Сердечнo вітаємо Вас із Днем Збрoйних Сил України. Бажаємо здoрoв’я, щастя, сил, дoбра та благoпoлуччя у рoдинах.  Всім нам миру і спoкoю на всій українській землі.

За нашу рідну Україну,
Що бережете всі віки -
Низький уклін і тричі "СЛАВА!"

Українські захисники!


02.12.14


Інформаційний стенд "Я маю право…! "
Міжнародний день інвалідів відзначають З грудня.
На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм - взірець для інших. Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам.




27.11.14

3 - D огляд нових книг.

В Дмитрівській сільській бібліотеці з’явились незвичайні книжки. Одягнувши 3 - D окуляри, ви побачите, як зображення оживуть, стануть об’ємними, майже реальними, неначе до них можна доторкнутися рукою. Не вірите? Тоді спробуйте !


20.11.14

Які ж цікаві ці книжки !

Для учнів 3 класу 17.11.14 оголошено День повернутої книги. З цим завданням 

діти впоралися на «Ура!»


Молодці 3 клас !

18.11.14




З Днем працівника сільського господарства !


Від усієї душі бажаємо вам, трудівники села, міцного здоров’я, великого терпіння та невичерпного оптимізму. Нехай ваші ниви завжди родять щедро, а  «стихії» обходять  стороною. Хай ваші родини живуть у сімейному затишку, мирі,
щасті, благополуччі
і при доброму здоров’ї!



30.10.14


«День слави і скорботи» - екскурсія до шкільного музею.

30 жовтня, 71 рік тому, територія Дмитрівки була визволена від німецько - фашистських загарбників.

В період ВВВ село брало активну участь в боротьбі з фашистами. 267 чоловік були на фронті. 

Не повернулися – 123.

71 рік  приходить на землю осінь, сумна і прекрасна пора, коли небо над нашою Дмитрівкою синє і мирне.
71  рік  назад у жовтневому вбранні стояли похилені верби на балці за селом.
Поле соняшників, не зібране жіночими руками між Федорівкою і Дмитрівкою в 1943 році плакало росяними ранками, бо на ньому йшли смертельні бої.
Ті бої у жовтні були важкими. Наші воїни боролись за кожен метр землі. Ворога треба перемогти, каховська земля повинна бути визволеною від ворога.
Скільки їх, молодих гарних солдат загинули тут на наших Дмитрівських полях, і сплять вічним сном у Братській могилі села.
18-річними загинули: Шевчук І. О. снаряд розірвався поряд смерть була блискавичною; лікар медсанбату Макін Г. М. рятував ранених на полі бою, але ворожа куля влучила в груди; Чалий Д. Й. впав мертвим, коли німців відігнали до балки, тут точилися жорстокі бої з ворогом.
Документально загинуло при визволенні Дмитрівки 11 радянських солдат.
Загинули солдати, щоб цвіли сади, сміялись діти і повік синіло над нашим селом мирне небо.


Дашковська В. М.

10.10.14


«Новосілля книги», так називався відкритий урок читання, проведений 2 жовтня для учнів 5-6 класів.  Домашнім завданням учням було підготувати рекламу на  останню прочитану книгу, розрекламувати її, рекомендувати для прочитання іншим. Та поселити цю книгу на виставку, зроблену самими. Також діти долучились до виготовлення зоголовку до виставки.



01.10.14

Святковий вечір «Це наша молодість при нас – душа ж ніколи не старіє» проведений в Дмитрівському БК. Цей день – перше жовтня, дає можливість багатьом людям разом з клубом за інтересами «Ветеран» зібратися, поспілкуватися, привітати один одного, одержати вітання від сільської голови, голови ради ветеранів, школярів, директора БК, бібліотекаря.


Зі святом ВАС, шановні !

05.09.14

                                              Україна - єдина країна !


В фоє бібліотеки оформлено куточок єдності під назвою ''Україна - єдина країна''


01.08.14

Дмитрівська сільська бібліотека підтримує

проект «Велике читання - Великої людини».



У сучасному інформаційному світі зменшується кількість часу, який люди проводять з книжкою в руках. Щоб змінити ситуацію на краще Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара запропонувала вперше в Україні проект «Велике читання - Великої людини», завдання якого полягає в тому, щоб викликати інтерес до читання, повернути в ряди активних читачів достатньо освічених українців, які визначають сьогодення нашої держави, основи її майбутнього.

Ставши читачем нашої бібліотеки, сільський голова – Землянська Лідія Тарасівна, своїм позитивним прикладом сприяє підвищенню рівня читацької культури мешканців Дмитрівки.
Запрошуємо відвідати інформ – бюро
«Що читати влітку!»



25.07.14

«Подорожуємо разом з казковими героями» так називалась літературна гра 

для дітей по книзі Дюма «Три мушкетери», проведена в сільській бібліотеці. Категорія дітей: 4-6 клас.



20.07.14

          По понеділкам з 9.00  – 10.00 плануються інформаційні хвилини для дітей з 

              обмеженими властивостями "Різномаїття  книжок".


Заказати літературу можна також за електронною адресою:  kirichenkodmitrovka@gmail.com

                                                                 Ласкаво просимо !

11.07.14

Читання із захопленням !


Прагнучи зробити читання модним, престижним заняттям, враховуючи літню пору року, читання книг проходить у пришкільному парку. Діти обмінюються враженнями про прочитані книги, радять один одному яку книгу прочитати слід першою.
В читальному залі для дорослих читачів відкрито інформаційну зону «Право: розуміти, знати, дотримуватись».



03.07.14


День інформації «Дивосвіт нової книги»
Спорт у всі часи був і залишається тією об’єднуючою силою, яка об’єднує не тільки окремих людей, а й цілі країни і континенти.

Миротворчість, дух чесної боротьби, прагнення до здорового способу життя - ці складові сучасного спорту об’єднують в собі найкраще з того, що людство досягло за час свого існування.


30.06.14

28 червня - День Конституції  України!
я народ, я творець конституції,
і тому я підношу як стяг,
як здобуток всіх літ революції,
конституцію миру й звитяг.


27 червня бібліотекарем та директором будинку Культури проведено правове перехрестя для юнацтва «Конституцію вивчаємо, пам’ятаємо, поважаємо».




26.06.14

Хіт  - парад улюблених журналів «Цікаво все на світі» для учнів 1-4 

класів відбувся 25 червня біля Дмитрівської ЗОШ I-III ст.

В параді брали участь журнали:


«Котя», «ВДГ», «Клякса», «Девчонки», «Юний натураліст».


22.06.14

«Пам'ять в серцях».

З такою назвою 22 червня біля пам’ятника загиблим воїнам пройшли хвилини пам’яті для учасників клубу за інтересами «Ветеран».


22 червня 1941 року – одна із самих сумних дат для жителів Україні і всього пострадянського простору. Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз поклав початок Великій Вітчизняній війні. Мільйони людей виявили нечуваний героїзм та єднання у жорстоких боях, віддавши найдорожче - своє життя за визволення Батьківщини, заради вільного і щасливого життя майбутніх поколінь.

Щороку 22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Цей день встановлено «…з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності… на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України від 17 листопада 2000 року.

У цей день ми згадуємо усіх загиблих - на полі брані під час визвольних боїв, в тилу від голоду та поневірянь, закатованих у неволі. Гірка доля не оминула жодної української родини. Цей біль ми відчуваємо і понині.

Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу, перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна. 


Слава їм, вічна і світла пам'ять!

04.06.14

Всесвітній день охорони навколишнього середовища — відзначається щорічно 5 червня.
Всесвітній день охорони навколишнього середовища був заснований Генеральною асамблеєю ООН в 1972 році й з тих пір відзначається всім світовим співтовариством щорічно. Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища.
«Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами» — так було поставлене питання в цьому зверненні.

В 1972 році Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція по захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища 5 червня.

Година цікавих повідомлень «Про цікаве звідусіль» запланована в бібліотеці для дітей оздоровчого табору.

02.06.14

Розважально – ігрова програма  «Казковий світ – чарівний світ!»

Для дітлахів села Дмитрівки 02.06 на площі біля Дмитрівського БК була проведена розважально – ігрова програма «Казковий світ – чарівний світ!» Діти мали змогу  насолодитись конкурсами, іграми, танцями та прийняти участь в конкурсі малюнки на асфальті «Діти наше майбутнє».




28.05.14

До уваги читачів та гостей бібліотеки !

В Дмитрівській сільській бібліотеці розпочався літературний круїз по книгам ювілярам «Кожна книга – це загадкова країна». 




ПРО ЗНАМЕНИТОСТІ

28.05.14 виповнюється 140 років від дня народження Ольги Дмитрівни Форш (1873 – 1961)  російської  радянської  письменниці
Форш О.Д.jpg

БІОГРАФІЯ
Дочка генерала Дмитра Віссаріоновича Комарова Ольга народилася 28 травня 1873 у Гуніба, де генерал був начальником військового округу. Мати померла рано, батько вдруге одружився. Після його смерті в 1881 мачуха віддала Ольгу в сирітський інститут у Москві. Спочатку Ольгу приваблювала кар'єра художниці. Вона вчилася в художніх майстерень Києва, Одеси, Санкт-Петербурга. Друкувалася з 1907. Перший вдалий оповідання «Був генерал» (1908) надруковано в журналі «Російська думка». У ранніх творах: «Лицар із Нюрнберга» (1908), незавершений роман «Богдан Сухівське» («Діти землі», 1910) - визначився інтелектуалізм прози Форш, характерні риси її героя: незадоволеність дійсністю, духовні пошуки, бунтівне початок.
Історії революційної думки і рухи в Росії присвячені романи Форш: «Одягнені каменем» (1924 - 25) про долю революціонера М. С. Бейдеман; «Гарячий цех» (1926) про Революції 1905-07; «Радищев» (ч. 1 - «Якобінський заквасить», 1932; ч. 2 -«Казанська поміщиця», 1935; ч. 3 -«Пагубна книга», 1939),«Первістки свободи»(1950-53) про декабристів. Доля творчої особистості в умовах деспотичного режиму зображена в романах «Сучасники» (1926) про М. В. Гоголя та А. А. Іванові та «Михайлівський замок» (1946) про три покоління російських зодчих (В. І. Баженов,      А. Н. Воронихин, К. І. Россі).
У романах «Божевільний корабель» (1930) і «Ворон»(«Символісти», 1933) письменниця змальовує життя петроградської художньої інтелігенції на початку. 20 в. і в перші пореволюційну роки, створює портрети сучасників (М. Горький, А. А. Блок, Ф.Сологуб та ін.) Експресивність стилю, майстерність психологічних характеристик, гостре відчуття епохи - основні риси прози Форш, яка зіграла значну роль у розвитку радянського історичного роману.
Форш належать також оповідання, що зображують передреволюційний побут міста і села, книги сатиричних оповідань на закордонні теми, кіносценарії, п'єси.
Померла 17 липня 1961 в Тярльово під Павловському передмісті Ленінграда, похована на Казанському кладовищі.
НАГОРОДИ
•         2 ордени Трудового Червоного Прапора
•         орден "Знак Пошани "
•         медалі
ТВОРИ
Романи
•         Сучасники. (1926)
•         Богдан Сухівське (Діти землі, 1910; не завершений).
•         Первістки волі. (1950-53)
•         Радищев. (Якобінський заквасить, 1932; Казанська поміщиця, 1935; Пагубна книга, 1939)
•         Божевільний Корабель. (1930)
•         Гарячий цех. (1926)
•         Михайлівський замок. (1946)
•         Ворон. (Символісти, 1933)
•         Одягнені каменем. (1924-1925)
Збірки оповідань
•         Під куполом. (1929)
•         Летошний сніг. (1925)
•         Московські розповіді. (1926)
•         Ляльки Парижа (1930).
•         Що кому подобається. (1914)
•         Обивателі. (1923)
•         Вчорашній день (1933).
ФАКТИ
•         У Волгограді є вулиця Ольги Форш.

•         У Санкт-Петербурзі є вулиця Ольги Форш.





Прихильники письменниці можуть прочитати ці книги, завітавши до бібліотеки.

15.05.14

Чтение писателей Европы: Шарль Перро (запрос - 2 класс)



Жил-был старый мельник, и было у него три сына. Когда мельник умер, он оставил сыновьям в наследство все свое небогатое имущество: мельницу, осла и кота. Старшему досталась мельница, среднему – осел, ну а младшему пришлось взять себе кота..
– Это добро в самый раз для тебя, – смеялись старшие братья, которые никогда не упускали случая подразнить младшего.
– Не слушай их, хозяин, – мяукнул кот. – Я, конечно, не мельница и не осел, но и не какой-то там обыкновенный кот. Я не могу молоть зерно, таскать тяжести, как осел, но зато ловкости и проворства мне не занимать. Купи мне только пару сапог да дай мешок и, вот увидишь, вскоре ты заживешь так, как раньше и не мечтал. – Его хозяин удивился, но просьбу кота выполнил.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 3
Кот тут же натянул на задние лапы сапоги, насыпал в мешок овса, закинул его за плечи и отправился на охоту. В лесу он раскрыл мешок, бросил его на землю, а сам скрылся в зарослях.
Долго ждать ему не пришлось. К мешку прискакал любопытный заяц, принюхался и, в конце концов, влез в него, чтобы полакомиться овсом. А кот только того и ждал. Он выскочил из зарослей, затянул мешок и, взвалив его на плечи, отправился в королевский замок.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 5
Надо сказать, что король той страны был большой любитель вкусно поесть. А еще он очень любил деньги. Ради чего-нибудь вкусного и ради блестящей монеты он мог забыть обо всем на свете. Кот отвесил ему глубокий поклон:
– Ваше величество, мой благородный хозяин в знак почтения прислал вам этого зайца. Соблаговолите принять...
– Принимаю, принимаю. А как же зовут твоего господина?
– Маркиз де Карабас, ваше величество.
– Скажи маркизу, что он доставил мне большую радость.
Кот раскланялся, как настоящий дворянин, и отправился в обратный путь.
– Вернулся, бездельник, – с упреком сказал ему сын мельника, вздохнул и снова лег на травку греться на солнышке.
Кот ни словом не обмолвился хозяину о своих подвигах.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 6
 На следующий день он снова отправился с мешком на охоту. На этот раз ему удалось поймать двух жирных куропаток.
Король просиял, увидев очередной и такой приятный подарок. Глотая слюнки, он сказал:
– Ах, какой же достойный человек твой хозяин!
– Истинно так, ваше величество, – подтвердил кот. – Достойный и очень богатый.
Несколько недель подряд кот продолжал носить королю то куропаток, то зайцев. Но своему голодному и исхудавшему хозяину, который все так же лежал и грелся на солнышке, он ничего об этом не говорил.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 7
Однажды кот встретил во дворце принцессу, писаную красавицу.
– Ax! – воскликнула прекрасная принцесса и захлопала в ладоши от восторга. – Кот в сапогах! Какие удивительные существа есть на белом свете. Как бы я хотела познакомиться с хозяином такого чуда!
Кот взглянул на принцессу и смекнул: “Прекрасная жена для моего хозяина!”
– Что может быть проще, ваше высочество, – сказал он громко. – Вы найдете его завтра на прогулке там, где мельницы. Он ходит туда каждый день и считает, что нет лучшего места для раздумий.
– Отец, давайте навестим маркиза де Карабаса! – стала умолять принцесса.
Король кивнул в знак согласия, радуясь, что наконец-то сможет познакомиться с маркизом. А кот побежал во весь дух к мельнице.
– Ну, что там опять? – спросил, просыпаясь, сын мельника.
– Завтра, хозяин, твоя жизнь изменится. Всё, что от тебя требуется, – это только искупаться в реке.
– Не видел я еще, чтобы купание в реке как-то меняло жизнь. Ну, вообще-то, я не прочь искупаться.
На следующее утро сын мельника в сопровождении кота отправился на речку купаться. Только он влез в воду, как кот схватил его одежду и спрятал в кустах.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 8

Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 9

В этот момент на дороге появилась королевская карета. Кот выскочил на дорогу и закричал во все горло:
– Спасите! Помогите! Маркиз де Карабас тонет!
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 10

Услыхав его вопли, король приказал остановиться.
– Скорее, отец, мы должны помочь! – выглянув из кареты, воскликнула принцесса.
– Эй, гвардейцы! – позвал король. – Вытащите маркиза из воды!
Гвардейцы поспешили за котом к берегу реки.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 11

Сын мельника не на шутку испугался, когда двое верзил стали силой тащить его из реки, где он нежился в теплой воде.
Слуги короля обшарили все кусты на берегу, но так и не нашли одежду юноши. Король приказал принести ему свой шелковый камзол. Сын мельника сначала было отказывался, но расшитая золотом одежда так ему понравилась, что он с удовольствием облачился в королевский наряд.
– Прошу вас, маркиз, – сказал король, приглашая его в карету, где сидела прекрасная принцесса.
 Сын мельника остолбенел, но без лишних слов сел в карету. Через минуту карета, громыхая, покатила дальше по полям и лугам, принадлежавшим великану-людоеду, который жил в замке, окруженном крепостной стеной.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 13

Кот не терял времени и что было духу помчался впереди кареты в сторону луга, где в поте лица трудились жнецы.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 15
– Уважаемые жнецы, – вежливо обратился к ним кот, – сейчас здесь будет проезжать король, и если вы не скажете, что эти луга принадлежат маркизу де Карабасу, то ваш хозяин, злой людоед, велит отрубить вам головы.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 16

Прежде чем удивленные жнецы успели ответить, подъехала королевская карета.
– Скажите, – спросил король, – чьи это луга вы косите?
– Маркиза де Карабаса! – дружным хором ответили жнецы. Король одобрительно воскликнул:
– Какие прекрасные угодья у вас, маркиз!
А остолбеневший сын мельника, которому все больше нравилась роль богатого маркиза, только и смог сказать:
– Ну, да!
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 18

Тем временем кот отправился прямо в замок людоеда. С кошачьей ловкостью он перепрыгнул через каменную стену и пробрался в замок.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 19

Людоед сидел за большим столом, уставленным разными яствами. Увидев кота в сапогах, он чуть не выронил бокал вина.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 20

– Ты кто такой? – удивленно спросил он.
– Вы никогда не видели кота в сапогах? – дерзко спросил кот.
– Как ты смеешь, негодник! Я еще не такие чудеса видывал!
– А сами-то вы можете превратиться в кого-нибудь?
– Ха-ха-ха! Я могу превратиться в кого угодно и во что угодно.
– Говорят, что вы не можете превратиться в зверя, который больше вас, например в льва.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 21

Не успел кот произнести эти слова, как людоед превратился в огромного льва с лохматой гривой. У кота от страха душа ушла в сапоги, но он преодолел его и сказал:
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 22

– А вот другие уверяют, что вы не можете превратиться во что-нибудь маленькое, например в мышь.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 23

Страшный лев исчез, а на его месте появилась маленькая мышка. А коту только это и было нужно – в мгновение ока он догнал мышь, поймал ее и съел.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 24

В это самое время во двор замка въехала королевская карета. Кот поспешил навстречу высоким гостям. Распахнув дверцы кареты, он учтиво поклонился.
– Приветствую вас, ваше величество, в замке маркиза де Карабаса!
Трудно сказать, кто больше онемел от изумления при этих словах: король или сын мельника, который уже вообще ничего не понимал.
– Какой великолепный замок! – воскликнул восхищенный король. – Я очень рад, что нашел в вашем лице верного друга, маркиз.
– Ну, да, – только и смог ответить сын мельника.
– Позвольте пригласить вас на ужин, – заявил тут кот в сапогах. И он отвел гостей к столу, заставленному яствами.
В конце ужина король, наевшись до отвала и осушив изрядное число бокалов с вином, сказал:
– Ну, дорогой маркиз, я вижу, что вы и в самом деле достойный человек. Я с радостью отдам вам свою дочь в жены.
Принцесса захлопала в ладоши от счастья – молодой, красивый, да к тому же богатый маркиз ей очень нравился. А кот зажмурил глаза и замурлыкал от удовольствия.
Сказки Шарля Перро - Кот в сапогах Рис. 25

Вскоре они и свадьбу сыграли. Так сын мельника женился на принцессе и сделался принцем. Все они жили долго и счастливо, особенно кот, который стал придворным министром и гордо расхаживал по дворцу в высоких сапогах.
А когда сына мельника иногда спрашивали, как он достиг таких богатств и почестей, он отвечал только:
– Ну-у... – и прибавлял: – Спросите у моего кота.